Береза вважалася символом весни та неділі. У древніх слов'ян береза пов'язувалась із душами померлих - звідси амбівалентне ставлення до неї: шанування як символ предків та характеристика як нечистого дерева. У гілках берези мешкають русалки, але в березових мітлах здійснюють свої польоти відьми. Але разом з тим березові гілки - один із найпоширеніших у слов'ян оберегів. Березові гілки перегороджували нечистій силі шлях у оселі людини.
Це, мабуть, не всі знали, а ось самою березою та березовими бруньками, напевно, мало кого можна здивувати.
Давайте поговоримо про березові бруньки - Gemmae Betulae, що виробляє рослину - Betula Alba
Листові нирки заготовляють ранньою весною, під час руху соку, на початку їх набухання. Сушать на холоді, т.к. у теплі нирки розпускаються.
Березові нирки містять ефірні олії з дуже приємним запахом, також міститься смола, аскорбінова і нікотинова кислоти, сапоніни і флавоноїди, також містяться сполуки заліза, кальцію і магнію.
Має сечогінну, жовчогінну, спазмолітичну, протизапальну дію. Має ранозагоювальну та протиглистову дію, також має загальнозміцнюючу дію.
Примочки з відвару березових бруньок добре загоюють свіжі рани, навіть глибокі та фурункули.
Застосування: настоянка березових бруньок - (виходячи із співвідношення 1:5 на 90% спирті) по 1 чайній або столовій ложці на прийом як жовчогінний та сечогінний засіб
Відвар із березових бруньок – (10 г на 200 мл окропу) по 1 ст. ложці 3-4 десь у день.
НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ: застосовувати настій та отвори березових нірок при функціональних порушеннях нірок та вагітних жінок.