Загальний опис ехінацеї пурпурової
Ехінацея пурпурова (Echinacea purpurea) — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових. Має пряме стебло висотою 50–150 см, прості овально-ланцетні листки, по краях зубчасті. Квіти зібрані в кошики, крайові — пурпурові, темно-червоні або жовті, серединні — трубчасті, двостатеві. Цвіте у серпні—жовтні.
Поширення ехінацеї пурпурової
Походить зі східної частини США. В Україні переважно вирощується в південних районах як декоративна та лікарська рослина.
Заготівля і зберігання трави ехінацеї
Використовують коріння (збирають восени або рано навесні) і суцвіття (кошики), які збирають під час цвітіння. Сушать у добре вентильованих приміщеннях, зберігають у сухому місці до 2 років.
Хімічний склад трави ехінацеї
Корені містять глікозид ехінокозид, бетаїн, фітостерини, смоли (пальмітинову, лінолеву, циротинову кислоти). Уся рослина містить дубильні речовини, флавоноїди, органічні кислоти, смоли, ефірні олії, вітаміни Е, С, каротин, ізофлавон куместрол.
Фармакологічні властивості трави ехінацеї
Має імуностимулюючу, протизапальну, знеболювальну, ранозагоювальну, антисептичну дію.
Від яких хвороб лікує ехінацея трава
Простудні захворювання, бронхіт, грип, туберкульоз легень, отруєння, жіночі хвороби (маткові кровотечі), порушення сольового обміну, фізичне та нервове виснаження.
Лікарські форми і інструкція з приготування трави ехінацеї
Настій:
3 ч. ложки трави залити 250 мл окропу, настояти 1 годину. Приймати по ¼ склянки 4 рази на день.
Відвар:
20 г кореня залити 200 мл окропу, настоювати 1–2 години. Випити протягом дня невеликими ковтками.
Настоянка:
Корінь настояти на 70% спирті (1:10), приймати по 20–30 крапель 3 рази на день.
Компреси:
Настій або відвар застосовують для обмивання ран.
Протипоказання по застосуванню трави ехінацеї
Індивідуальна непереносимість, аутоімунні захворювання, вагітність, період лактації, гіпертонія.
Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.