Беладона звичайна Atropa L. (наук. назва — Atropa — від імені Атропи, однієї з трьох мойр з давньогрецької міфології) — рід багаторічних рослин родини пасльонових (Solanaceae); рос. назви: беладона, красавка; нар. назви: сонний одур, скажена ягода, вишня скажена, красуха. Рід поєднує 4–5 видів, з яких на території країн СНД росте 2–3.
Беладона, що росте в Піренеях, в Андалузьких або Бетських горах, описана як Беладона бетийська (чи іспанська) — Atropa baetіca Jack.; Беладона загострена — Atropa acumіnata Roy. — з жовтими квітками поширена в Індії, у Гімалаях і на Гіндукушу. Копетдагські рослини з жовтими квітками і плодами були описані як Беладона жовтувата (Atropa lutescens Blіnovsky et Shalyt), а через певний час перейменовані на Atropa komarovіі Blіn. et Shal.
Офіцинальними видами є Беладона звичайна — Atropa belladonna L. (італ. bella — красива + donna — жінка, прекрасна жінка) і Беладона кавказька — Atropa caucasіca Kreyer. Б. кавказька відрізняється від Б. звичайної тільки відсутністю залозистого опушення і більш слабкою пігментацією віночка.
Беладона звичайна — багаторічна трав’яниста рослина 60–130 см (до 2 м) завв. Має товсте, багатоголове кореневище. Стебло зелене чи бруднувато-пурпурне пряме соковите, угорі вилоподібнорозгалужене, залозистоопушене. Листки до 15–20 см завд., короткочерешкові, яйцеподібні чи яйцеподібно-еліптичні, загострені, цілокраї, у нижній частині стебла чергові, на квітконосних пагонах зближені попарно, один з них більший. Квітки одиничні, великі, пониклі, розташовані в пазухах листків на залозистоопушених квітконіжках. Чашечка п’ятироздільна, біля плодів трохи збільшена. Віночок трубчасто-дзвоникоподібний 20–35 мм завд., коричнево-фіолетовий чи червоно-бурий (рідше жовтий), з п’ятьма короткими, переважно тупими лопатями. Цвіте у червні–серпні. Плід — куляста блискуча соковита ягода чорного кольору з фіолетовим соком. Дикоросла Беладона поширена в Західній і Південній Європі, на узбережжі Атлантики й Середземномор’я, на Балканах, у Малій Азії. Росте від Великобританії до Східних Карпат, від Іспанії, Греції, Румунії на півдні до Данії на півночі. Крім Європи, Б. росте на Кавказі, в Ірані, Афганістані, Пакистані (аж до Гімалаїв), Північній Африці, завезена в США. В Україні дикоросла Б. зустрічається в основному в Карпатах (Закарпатська область), зрідка — у Прикарпатті. Вона росте невеликими групами в букових лісах, на просіках, галявинах, вирубках, узліссях, берегах річок, серед чагарників на висоті від 300 до 1000 м над рівнем моря. Росте Б. також у лісах Подільської височини Кримських гір. Рослина занесена в Червону книгу України. Б. культивують як промислову культуру в багатьох країнах Європи у т.ч. в Україні (у Криму), Азії й Америки.
Як ЛРС використовують листя, траву, корені беладони — Radix, Folium, Herba Belladonnae. Сушать траву і листя швидко в сушарках при температурі 40 °С, корені можна сушити на повітрі. При повітряному сушінні листки при змінній вологості дуже швидко відволожуються, сушіння затягується, а це приводить до розкладання алкалоїдів.
Беладона містить біологічно активні тропанові алкалоїди, головним чином (–)-гіосцинамін (у коренях — 0,4%, листі — 0,14–1,2%, стеблах — 0,2–0,65%, квітках — 0,24–0,6%, нестиглих плодах — 0,19%, стиглих плодах — 0,7%, насінні — 0,23–0,33%), атропін, N-оксид гіосцинаміну, (–)-гіосцин або скополамін, апоатропін (атропамін), беладонін, тропін, хеларадин, сліди нікотину. Листя беладони містять тропову кислоту у вільному стані, а також леткі основи: N-метилпіролін, N-метилпіролідин, піридин, тетраметилдіамінобутан; оксикумарини, стероїди (β-ситостерин), фенолкарбонові кислоти і їхні похідні (хлорогенова кислота), щавлева і леукатропова кислоти, флавоноїди: (7-глюкозидо-3-рамнозилгалактозиди і 7-глюкозидо-3-рамнозилглюкозиди кверцетину і кемпферолу, метилкемпферол, 7-метилкверцетин), аліфатичні вуглеводні (н-нонакозан), спирти, танін. У Німеччині виведений гібрид із вмістом алкалоїдів у листі до 2,6%. Максимальна кількість алкалоїдів у листі Б. накопичується під час бутонізації і цвітіння рослини.