Загальний опис валеріани
Валеріана лікарська (Valeriana officinalis) — багаторічна трав'яниста рослина родини валеріанових. Має вертикальне коротке кореневище, від якого відходить багато додаткових коренів. Стебло прямостояче, циліндричне, борозенчасте, порожнисте, заввишки 40–100 (до 200) см. Листки супротивні, непарноперисторозсічені, з ланцетовидними сегментами. Квіти дрібні, білі або світло-рожеві, зібрані в щиткоподібні суцвіття.
Поширення валеріани
Росте в Україні на заболочених луках, берегах річок, у заплавних лісах, на торфових болотах.
Заготівля і зберігання кореню валеріани
Кореневища з коренями заготовляють восени після дозрівання плодів або навесні. Викопані кореневища звільняють від надземної частини, промивають у холодній воді, розщеплюють на частини та сушать у сушарках при температурі 35°C. Термін зберігання — 3 роки.
Хімічний склад кореню валеріани
Корені містять:
- ефірну олію (0,5–2%),
- ізовалеріанову кислоту,
- борнеол,
- терпени (камфен, лимонен, пінен),
- алкалоїди (валерин, хатинін),
- дубильні речовини,
- глікозиди.
Фармакологічні властивості валеріани кореня
Має заспокійливу, спазмолітичну, жовчогінну, гіпотензивну дію.
Від яких хвороб лікує валеріана корінь
Неврози, безсоння, мігрень, істерія, серцево-судинні неврози, тахікардія, спазми шлунково-кишкового тракту, гіпертонія, клімактеричні розлади.
Лікарські форми і інструкція з приготування
Настій:
2 ст. ложки подрібненого коріння залити 200 мл окропу, настояти 1 годину. Приймати по 2–3 ст. ложки 3–4 рази на день.
Холодний настій:
2 ч. ложки подрібненого коріння залити 1 склянкою холодної води, настояти 12 годин. Приймати по ⅓ склянки 3 рази на день.
Настоянка:
Корінь настояти на 70% спирті у співвідношенні 1:5, приймати по 20–30 крапель 3–4 рази на день.
Екстракт густий:
Приймати по 1–2 таблетки на прийом.
Протипоказання із застосування кореню валеріани
Гіпотонія, підвищена чутливість, депресія, брадикардія, вагітність, гастрит із підвищеною кислотністю.
Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.