Подорожник великий листя – лат. FOLIUM PLANTAGINIS – найбільший род сімейства – 260 видів. Назв у нього було багато, але жодна не прижилася - залишилася тільки одна - що росте при дорогах. Ось ще одна цікава його назва – індіанці називали його СЛІД БІЛОЇ ЛЮДИНИ. У подорожнику міститься багато слизу, він легко прилипає до взуття людини і тому росте вздовж дороги, де люди ходять.
Для лікування збирають листя та насіння подорожника. Листя зрізають, коли подорожник цвіте, а насіння – восени. Сушать у теплих, добре провітрюваних приміщеннях.
Листя подорожника містить 20%, а насіння до 40% пектинових речовин, знайдено органічні кислоти - бензойна, саліцилова та інші, флаваноїди, сапоніни, каротин, аскорбінова кислота, вітаміни U і K.
Використовуються препарати подорожника як відхаркувальні, обволікаючі, антисклеротичні, антисептичні та геморагічні. Прискорюють процес загоєння ран, покращують секрецію шлункового соку, має застосування як у народній, так і науковій медицині.
Застосування:
- внутрішньо - відвар листя (10 г або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по ½ -1/3 склянки відвару за 10 - 15 хвилин до їжі, аза на день.
-зовнішньо - настій - (50 г сировини на 200 мл окропу) - для полоскання, обмивання, примочок та компресів.
ПРОТИПОКАЗАННЯ:
- Підвищена кислотність,
- схильність до тромбофілії,
-Індивідуальна нестерпність.