Загальний опис щавелю кінського
Щавель кінський (Rumex confertus) — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Має прямостояче, борозенчасте стебло, що досягає висоти до 1,5 м. Листки чергові, зісподу, особливо по жилках, коротко-пухнасті. Квіти дрібні, зібрані у верхній частині стебел у густе волотевидне суцвіття. Плід — тригранний горішок. Цвіте у травні—червні.
Поширення щавелю кінського
Росте по всій території України, крім Карпат і Прикарпаття, на луках, вологих узліссях, рівчаках.
Заготівля і зберігання коріння щавелю кінського
Для виготовлення ліків використовують корені щавлю (Radix Rumicis conferti), які заготовляють навесні або восени. Викопані корені очищають від землі, промивають у холодній воді, прив'ялюють на відкритому повітрі, очищають від гнилих і відмерлих частин, розщеплюють і сушать у затінку.
Хімічний склад коріння щавелю
Корені містять дубильні речовини, антрахінонові глікозиди, органічні кислоти, крохмаль, ефірну олію.
Фармакологічні властивості кореню щавелю
Має проносну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну дію.
Від яких хвороб лікує щавель корінь
Запори, геморой, коліти, глистяні інвазії, гіперполіменорея, кровоточиві виразки шлунка, гастрити, ангіна, стоматит.
Лікарські форми і інструкція з приготування коріння щавелю
Відвар:
5 г подрібненого кореня залити 200 мл окропу, кип’ятити 10 хвилин, настояти 30 хвилин. Приймати по ⅓ склянки 2–3 рази на день як в’яжучий засіб або по ½ склянки на ніч як проносне.
Порошок:
По 0,25 г 3 рази на день як в’яжучий засіб або по 0,5–1 г на ніч як проносне.
Настоянка:
1 частина подрібненого кореня на 10 частин спирту. Приймати по 50–60 крапель 3 рази на день.
Полоскання:
Відвар використовують для обробки запалених ясен і горла.
Протипоказання по застосуванню коріння щавелю
Вагітність, схильність до утворення каменів у нирках, гастрит із підвищеною кислотністю, індивідуальна непереносимість.
Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.