Загальний опис
Кульбаба лікарська цвіт — висушені суцвіття кульбаби лікарської (Taraxacum officinale Wigg.), багаторічної трав'янистої рослини родини айстрових (Asteraceae). Рослина утворює прикореневу розетку перисторозсічених листків і безлисті квіткові стрілки з яскраво-жовтими язичковими квітками, зібраними в кошики. Квітки кульбаби здавна використовують у народній медицині як м'який жовчогінний, протизапальний і загальнозміцнювальний засіб.
Поширення
Кульбаба лікарська поширена по всій території України. Росте на луках, узліссях, галявинах, у садах, на городах, уздовж доріг, на пасовищах і біля житла. Добре пристосовується до різних ґрунтово-кліматичних умов і часто утворює суцільні зарості.
Заготівля і зберігання
Квіткові кошики збирають у період масового цвітіння, переважно у квітні–травні, у суху сонячну погоду після висихання роси. Для сушіння відбирають повністю розкриті здорові суцвіття без пошкоджень і домішок.
Сировину розкладають тонким шаром у затінених добре провітрюваних приміщеннях або сушать у сушарках при температурі не вище 40–45°C. Висушені квітки зберігають у паперових пакетах, полотняних мішечках або скляних банках у сухому темному місці. Термін зберігання — до 2 років.
Хімічний склад
Квітки кульбаби містять:
- флавоноїди;
- каротиноїди (лютеїн, ксантофіл);
- тритерпенові сполуки;
- гіркі речовини;
- сапоніни;
- слизисті речовини;
- дубильні речовини;
- вітаміни С, В2, РР;
- мінеральні солі калію, кальцію, магнію та заліза.
Фармакологічні властивості
Кульбаба лікарська має:
- жовчогінну;
- сечогінну;
- протизапальну;
- спазмолітичну;
- потогінну;
- антиоксидантну;
- загальнозміцнювальну дію.
Квітки сприяють покращенню травлення, стимулюють виділення жовчі, підтримують обмін речовин і можуть використовуватися як допоміжний засіб при сезонному виснаженні організму.
Від яких хвороб застосовують
У народній медицині цвіт кульбаби використовують при:
- зниженому апетиті;
- млявому травленні;
- дискінезії жовчовивідних шляхів;
- застійних явищах у жовчному міхурі;
- набряках;
- захворюваннях печінки та жовчного міхура;
- авітамінозі;
- застудних станах;
- шкірних висипаннях і запальних процесах шкіри (зовнішньо).
Лікарські форми і інструкція з приготування
Настій
1 ст. ложку сухих квіток залити 250 мл окропу, настояти 20–30 хвилин, процідити. Приймати по 1/3 склянки 2–3 рази на день перед їдою.
Відвар
2 ст. ложки квіток залити 300 мл води, кип’ятити 5–10 хвилин, настояти 30 хвилин, процідити. Вживати по 100 мл 2–3 рази на день.
Чай
1 ч. ложку сировини залити 200 мл гарячої води, настояти 10–15 хвилин. Використовувати як вітамінний і тонізуючий напій.
Зовнішнє застосування
Настій або відвар застосовують для примочок, компресів і обмивань при подразненнях шкіри, дрібних висипаннях і запальних процесах.
Протипоказання
Кульбабу лікарську не рекомендують застосовувати при:
- індивідуальній непереносимості;
- алергії на рослини родини айстрових;
- загостренні виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки;
- гіперацидному гастриті;
- гострих запальних захворюваннях жовчних шляхів;
- жовчнокам'яній хворобі з великими конкрементами без консультації лікаря.
З обережністю застосовують під час вагітності, грудного вигодовування та у дітей молодшого віку.
Увага!
Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинні використовуватися як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про доцільність застосування рослинної сировини, а також визначити дози та способи її використання.